Окупація та анексія Карпатської України

Оскільки офіційний Будапешт у своїх претензіях до України дедалі глибше залазить в історичне минуле угорців на Закарпатті, стверджує про якусь «велику Угорщину», саме час порушити тему Карпато-Української Держави як державного утворення українського народу на території сучасного Закарпаття у 1938–1939 роках.

Мапа Карпатської України після визначення українсько-словацького кордону (зроблена Трембіцьким), 24 жовтня 1938 року

У 1939 році у зв’язку із розпадом Чехословаччини на території Закарпаття були проведені демократичні вибори, в результаті яких перемогла партія «Українське національне об’єднання», депутати якої проголосили Карпатську Україну як незалежну державу, ухвалили її Конституцію й сформували основні органи державної влади.

Стаття з газети «Проголошення Центральної Національної Ради Карпатської України: до усіх українців на рідних землях і в розсіянні сущих» про сплату всенародного національного податку для розбудови Карпатської України, 10 лютого 1939 року

Молодий український воїн під час чергування на кордоні Карпатської України, 27 січня 1939 року

Одразу після цього 100-тисячна окупаційна угорська армія як союзник нацистської Німеччини перейшла кордон і розгорнула каральну операцію на Закарпатті.

Прагнучи якомога сильніше прив’язати гортіївську Угорщину до мілітаристського блоку Рим – Берлін – Токіо, хазяїн центральної Європи – Гітлер дав згоду її регенту, адміралу Горті на окупацію Карпатської України, за що останній був йому дуже вдячний.

У ніч із 13 на 14 березня 1939 року на терени незалежної держави ринули озброєні до зубів військові підрозділи 150-тисячної регулярної фашистсько-угорської армії з артилерією, панцирною технікою, літунством. Офензива проходила вздовж південних кордонів Карпатської України в таких напрямках: Ужгород – Перечин – Ужок, Мукачево – Свалява, Іршава – Кушниця та Севлюш (Королево) – Хуст – Ясіня.

Підняті по тривозі, на захист Карпато-Української держави стали вояки Карпатської Січі, в якій, крім закарпатських юнаків, були галичани, волиняни, буковинці, наддніпрянці, які нелегально перетнувши польсько-чехословацький кордон, дісталися Хуста і вступили тут до січовицької армії. У переважній більшості це були добровольці-націоналісти, які опинилися в ній завдяки укладеній угоді між Проводом ОУН і урядом Карпатської України, що передбачала спільно творити і обороняти Карпатську державу. Усіх їх вела у бій любов до України.

Карпатських січовиків готували до оборони краю члени військового штабу Проводу ОУН генерали М. Капустянський та В. Курманович, полковники Р. Сушко та В. Колосовський. Головнокомандувачем війська Карпатської України був призначенй С. Єфремов.

Загиблі біля кукурудзяного поля бійці Організації народної оборони «Карпатська Січ», які обороняли від угорських окупантів місто Хуст. Карпатська Україна, неподалік Хуста, 16 березня 1939 року

Головний бій відбувся на Красному Полі неподалік Хуста, де угорська армія зіткнулася із першим серйозним спротивом.

Білий пес біля тіл загиблих у запеклому бою бійців «Карпатської Січі», неподалік Хуста, 16 березня 1939 року

Тіла загиблих бійців «Карпатської Січі», неподалік Хуста, 16 березня 1939 року

У нерівному бою загинуло 230 січовиків, 450 потрапило в полон. Але 15 березня вже під звуки канонади Сойм проголосив утворення Карпатської України на принципах УНР, обрав її президентом Августина Волошина.

Очільник нової держави відкинув пропозицію Гітлера припинити опір і віддати владу в краї угорським наїзникам.

Значних втрат як січовицькі вояки, так і угорські зайди зазнали у боях за Перечин, Іршаву, Севлюш (Виноградів). Останній двічі переходив із рук у руки.

Героїчно тримав оборону відділ у складі учнів Севлюшської вчительської семінарії під командування її вчителя, сотника Я. Голоти.

Не менш кровопролитні бої точилися на інших ділянках угорсько-українського фронту. На Тячівщині у бою з угорськими терористами, озброєними чехами, загинув геройською смертю начальник генерального штабу Карпатської Січі полковник М. Гузар-Колодзінський разом зі своїм ад’ютантом З. Коссаком. До рук ворога тут потрапили заступник голови Проводу ОУН О. Ольжич, який здійснював військово-політичне керівництво в краї, а також член штабу Карпатської Січі поручник Р. Шухевич, у майбутньому генерал-хорунжий, головнокомандувач УПА.

Завзято билися січовики на підступах до Хуста, де протистояння переходило в рукопашні бої. Проте сили були нерівні. Увечері 16 березня столицю Карпатської України захопили мадяри. Окремі відділи січовицької армії пішли в гори, де вони ще деякий час вели партизанську війну. Загалом у більш ніж двадцяти боях, за різними даними, загинуло від 2 до 6,5 тис. захисників Срібної Землі. Ворог втратив близько 200 своїх вояків, кілька сотень було поранено.

Угорський солдат змиває кров зі свого штик-ножа після збройного протистояння з бійцями Організації народної оборони «Карпатська Січ», які обороняли від угорських окупантів місто Хуст. Карпатська Україна, неподалік Хуста, 16 березня 1939 року

​ Захищаючи невеличкий клаптик української землі на основі міжнародного права, яким користувалися всі вільні народи світу, оборонці Карпато-Української держави заплатили за неї найвищу ціну – віддали своє молоде життя. Хоча вона і проіснувала недовго, в її жителів не зникло прагнення жити у своїй соборній державі. Естафету боротьби за вільну Україну підхопили вояки ОУН-УПА, серед якої було чимало карпатських січовиків.

Угорщина мала б відповісти за злочини на Закарпатті у 1938–1939 роках

Після поразки на Красному Полі вцілілі підрозділи «Січі» відійшли в гори й продовжували партизанську війну.

Окупаційна ж влада діяла жорстоко, як під час геноциду. За причетність до ОУН чи «Карпатської Січі» – розстріл. Хуст, Тячів і Солотвино перетворилися на концтабори, де українцям відрізали носи й вуха.

Архівне фото розстрілу українських полонених стрільців Карпатської України

На Верецькому перевалі угорці та поляки сотнями розстрілювали наших братів і сестер тільки за те, що хотіли жити в своїй державі.

До речі, січовики-українці стали першими європейцями, які зі зброєю в руках виступили проти нацизму.

Сьогодні Угорщина воліє не згадувати цієї сторінки українсько-угорських відносин та своєї ганебної ролі в ній. Тривалий час про це не згадувала й Україна, хоч віднедавна події часів Карпатської України відзначаються на державному рівні.

Мапа Карпатської України (вирізка з газети «Українські вісті»), 21 листопада 1938 року

Угорщина мала б відповісти за злочини на Закарпатті в 1938–1939 роках, в тому числі за «Верецьку трагедію».

Угорщина має відчувати не нашу слабкість, а нашу силу.

За матеріалами:

https://www.radiosvoboda.org/a/29098642.html

http://ukrnationalism.com/publications/4309-karpatska-ukraina-u-vohni.html

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *