Нові мовні норми: чергові претензії з боку Угорщини

Незважаючи на постійне твердження офіційного Будапешту та його представників в Україні (КМКС-ТУКЗ, ДСУУ) щодо утисків угорськомовного населення регіону в праві на освіту, Україною здійснено ряд значних кроків щодо забезпечення основних прав та свобод національних меншин, що проживають в Україні. Ухваленням закону 16.01.2020 “Про повну загальну середню освіту” Україною виконано ключові рекомендації Венеціанської комісії щодо мови освіти, які стосувалися навчання мовами Євросоюзу – а отже, і угорською. 

Як відомо, саме мовна стаття освітнього закону в 2017 році стала початком для так званого українсько-угорського конфлікту, який обмежує відносини України з НАТО.

Основними претензіями до закону про освіту, які висувала угорська сторона, а саме так звана “мовна стаття”, яку Верховна рада змінила в 2017 році. Норми Закону не давали чіткої відповіді, якою мовою мають навчатися представники нацменшин після четвертого класу. Зокрема, у 7-й статті зазначено, що “одна або декілька дисциплін можуть викладатися двома чи більше мовами – державною мовою, англійською мовою, іншими офіційними мовами Європейського Союзу”.

Вирішення зазначених спірних питань було запропоновано Венеціанській комісії, яка вже у грудні 2017 року дала чіткі рекомендації, як варто вдосконалити норми про мову освіти та гарантувати права нацменшин. 

Мов ЄС, в тому числі угорської, стосувалися три ключові рекомендації:

1. продовжити перехідний період запровадження мовної статті;

2. вивести приватні школи з-за меж її дії, дозволивши їм навчання будь-якою мовою до останнього класу;

3. використати гнучкість 7-ї статті та надати “детальніші та збалансованіші рішення” щодо мови навчання нацменшин. 

Першу рекомендацію Україна виконала торік, продовживши перехідний період до 2023 року. В цьому році реалізовані і дві наступні. 

Тепер у школах, де навчаються угорці (а також інші нацменшини, для яких рідною є одна з мов Євросоюзу), з’явилися чотири “стадії” навчання з визначеним рівнем викладання української мови. 

  1. До четвертого класу включно – угорці зможуть навчатися повністю рідною мовою – без обов’язкового викладання предметів українською;
  2. Не пізніше п’ятого класу українська має увійти у навчання в обсязі не менше 20%, тобто обсяг викладання мовою меншини знижується до 80%;
  3. Далі щороку обсяг викладання державною мовою має зростати, сягнувши 40% у дев’ятому класі;
  4. У старших класах, які за новим законом мають назву “профільної середньої освіти” та не є обов’язковими, державна мова має забирати не менше 60% навчання.

Слід відмітити, що в законі йдеться саме про час викладання, а не про кількість предметів. Це, зокрема, дає змогу викладати один предмет двома мовами, дозволяючи угорськомовним школярам поступово опановувати терміни державною мовою, яка не є для них рідною. 

Немає також жодних обмежень щодо того, які саме предмети можна викладати рідною мовою – це рішення ухвалює сама школа “з урахуванням особливостей мовного середовища”. Це важливо, бо дозволяє уникнути ситуації, коли “важкі предмети”, як то хімію чи фізику, угорські діти були би змушені вивчати нерідною мовою.

Що ж стосується приватних шкіл, то Рада, по суті, дослівно записала у законі те, що радила “Венеціанська комісія”. За новими нормами школи, що не мають державного фінансування, отримали право “вільного вибору мови освітнього процесу”, але при цьому “зобов’язані забезпечити опанування учнями державної мови відповідно до державних стандартів”. Причому цей дозвіл для приватних шкіл стосується не лише мов Євросоюзу, а всіх можливих.

Слід відмітити, що оновлення мовних норм у законі про середню освіту не припинило конфліктної ситуації з Угорщиною, реакція на новий закон виявилася негативною, а виконання вимог незалежного міжнародного арбітра  угорці не помітили. Таким чином, можна зробити висновок, що збереження 100% освіти своєю мовою для угорців – не самоціль. З угорського боку лунають заяви, що новий освітній закон України “ліквідовує угорські національні школи”, і відкриває шлях до асиміляції угорців та втрати ними ідентичності. Тобто мова освіти для угорської громади – це інструмент збереження власної ідентичності, а для офіційних структур Угорщини – можливість втручатись у внутрішні справи України.  

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *